He is not here because I admire him. He is here because of the arithmetic: no single person outside Ukraine has more influence over how this ends, and that has been true since January 2025.
What's worth understanding is the method, because it is genuinely different from what came before. The previous approach was to arm Ukraine and pressure Russia. His is to build leverage over Kyiv — pausing weapons, tying support to a minerals agreement, putting a deal on the table and then squeezing the side that has less room to refuse. Whether you call that dealmaking or coercion depends on where you're standing, and I know where I'm standing. But it isn't incoherent, and pretending it is doesn't help anyone read what happens next.
The other thing is speed. Mykhailo Fedorov built the drone programme over three years of grinding institutional work; Denys Khrystov drives into Kupiansk one van at a time. Trump can move the ground under both of them with a sentence, and has. A war where that much depends on one man's mood is a war with a structural problem, and that problem is not going to be solved by hoping the mood stays good.
As of this week the envoys are in Kyiv again and Putin has paused the strikes for the visit. That is what the last eighteen months look like: real movement, none of it settled.
Він тут не тому, що я ним захоплююся. Він тут через просту арифметику: жодна людина поза Україною не має більшого впливу на те, чим це закінчиться, — і так від січня 2025-го.
Розуміти варто передусім метод, бо він справді інакший, ніж усе, що було до того. Попередній підхід полягав у тому, щоб озброювати Україну й тиснути на росію. Його підхід — нарощувати важелі впливу на Київ: припиняти постачання зброї, прив'язувати підтримку до угоди про надра, класти на стіл пропозицію й тиснути на ту сторону, яка має менше простору відмовитися. Називати це мистецтвом угоди чи примусом — залежить від того, де ти стоїш, а я знаю, де стою я. Але це не безглуздя, і вдавати, ніби це безглуздя, нікому не допоможе прочитати наступні кроки.
Друге — це швидкість. Михайло Федоров вибудовував дронову програму три роки виснажливої інституційної роботи; Денис Христов заїжджає в Куп'янськ по одному мікроавтобусу за раз. Трамп здатен зрушити ґрунт під ними обома одним реченням — і вже це робив. Війна, у якій стільки залежить від настрою однієї людини, має структурну проблему, і ця проблема не розв'яжеться сподіванням, що настрій лишатиметься добрим.
Цього тижня посланці знову в Києві, а путін призупинив удари на час візиту. Ось як виглядають останні півтора року: рух є, і нічого не вирішено.
